Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Справа № 922/1762/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "Соллі-Плюс"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.07.2014у справі№922/1762/14 господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "Соллі-Плюс"доСпільного підприємства "Фрегат" товариства з обмеженою відповідальністюпростягнення коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Махортова Ю.В. - дов. №18/08 від 18.08.14;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2014 у справі №922/1762/14 (суддя Інте Т.В.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Спільного підприємства "Фрегат" товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "Соллі-Плюс" заборгованість в сумі 21314,43 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 (судді: Івакіна В.О., Бондаренко В.П., Тихий П.В.) у справі №922/1762/14 рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2014 у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "Соллі-Плюс" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі №922/1762/14 та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2014 у даній справі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст. 844, ч. 1 ст. 854, ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, істотними умовами договору підряду є предмет та ціна (яка може бути визначена в кошторисі), а не умови приймання-передачі робіт; по-друге, факт виконання робіт з ремонту автомобіля підтверджується частковою оплатою відповідачем виконаних робіт; по-третє, ст. 844 Цивільного кодексу України (яку застосував апеляційний господарський суд) стосується тільки кошторису і не врегульовує питання приймання-передачі робіт; по-четверте, ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України не може застосовуватися до правовідносин, пов'язаних з підрядом на ремонт автомобіля, оскільки регулює правовідносини, пов'язані з будівельним підрядом.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

22.07.2010 та 29.09.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "Соллі-Плюс" було складено калькуляцію №AW99005498 від 22.07.2010 на суму 9314,43 грн. та калькуляцію № AW99006507 від 29.09.2010 на суму 22737,74 грн. на виконання робіт по ремонту автомобіля Мерседес Бенц S 500 L державний номер - АХ0033АА.

Як встановлено господарськими судами, за виконання робіт на суму 9314,43 грн. позивачем був виставлений рахунок-фактура №СП-1680 від 22.07.2010, який частково сплачений відповідачем на суму 8000,00 грн., що підтверджується відповідною роздруківкою карткового рахунку.

За виконання робіт на суму 22737,74 грн. позивачем був виставлений рахунок-фактура №СП-1803 від 29.09.2010, який відповідною до роздруківки карткового рахунку сплачений відповідачем на суму 2737,74 грн.

У зв'язку з неоплатою відповідачем в повному обсязі вищевказаних рахунків12.01.2012 позивач звернувся до відповідача з вимогою №6 про сплату ТОВ "Автомобільний дом "Соллі-Плюс" боргу за виконані роботи з ремонту автомобіля в сумі 21314,43 грн. у семиденний строк після отримання відповідачем даної вимоги.

З огляду на несплату відповідачем боргу в сумі 21314,43 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "Соллі-Плюс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Спільного підприємства "Фрегат" товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з Спільного підприємства "Фрегат" товариства з обмеженою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "Соллі-Плюс" боргу в сумі 21314,43 грн., обгругтовуючи позовні вимоги ст.ст. 525, 526, ч. 2 ст. 530 ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 625, ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України.

Звернення до суду з позовом лише 30.04.2014 позивач обгрунтував тим, що для виконання робіт з ремонту автомобіля письмовий договір між сторонами не укладався, у зв'язку з чим строк оплати виконаних робіт не було встановлено.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Львівської області виходив з того, що: по-перше, факт виконання робіт з ремонту автомобіля підтверджується калькуляціями (підписаними уповноваженими представниками сторін), які містять в собі акти приймання робіт; по-друге, визначена вартість робіт відповідачем не заперечується, оскільки повноважний представник відповідача підписав калькуляції без зауважень.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів факту виконання робіт на заявлену грошову суму в розмірі 21314,43 грн., оскільки акти приймання-передачі виконаних робіт в матеріалах справи відсутні, а наявні в матеріалах справи калькуляції в розумінні ст. 844 Цивільного кодексу України є кошторисами, які набирають чинності і стають частиною договору підряду з моменту підписання їх замовником.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною; якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Господарськими судами встановлено, що між позивачем і відповідачем було укладено договір підряду на ремонт автомобіля відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач не довів факту виконання робіт на заявлену до стягнення суму - 21314,43 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні акти приймання передачі виконаних робіт, підписані повноважними представниками сторін.

Висновки господарського суду першої інстанції про підписання спірних калькуляцій без зауважень повноважним представником відповідача (що свідчить про прийняття відповідачем робіт на вказану в калькуляціях суму) не підтверджені матеріалами справи, в яких наявні лише довіреності №3 від 22.06.2010 та №8 від 29.09.2010, видані представнику відповідача на отримання від ТОВ "Автомобільний дом "Соллі-Плюс" автомобілю з ремонту (а.с. 13-14, 18-19).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що складені позивачем калькуляції №AW99005498 від 22.07.2010 та № AW99006507 від 29.09.2010 є лише кошторисами в розумінні ст. 844 Цивільного кодексу України (згідно з якою у разі виконання роботи відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності і стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником) і не підтверджують факту виконання робіт на зазначену в калькуляціях суму.

З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі №922/1762/14 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "Соллі-Плюс" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі №922/1762/14 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі №922/1762/14 - без змін.

Головуючий К. Грейц

Судді С. Бакуліна

О. Глос